ЗЗСО І-ІІІ ступенів с. Кузьминці

14 жовтня – один із знаменних днів    України. Цей день єднає три свята: День захисників та захисниць України – свято мужності, честі й доблесті, стійкості і шляхетності, свято гідних і сильних людей; величне християнське свято Покрови Пресвятої Богородиці , яке згодом почало відзначатися ще і як День Українського козацтва - свято не тільки народне і релігійне, а й національне: воно єднає країну, закликає усіх до згуртованості перед сучасними викликами та загрозами. А отже це привід вкотре поговорити із школярами про волелюбних козаків, які зі зброєю в руках боронили свою Вітчизну та віру, про тих, хто в нелегких умовах сьогодення захищає нашу рідну землю від ворожих військ, хто став на захист України за першим її покликом. Адже маємо бути гідними спадкоємцями духовних цінностей та продовжувачами багатих традицій і славних справ предків. 

Здобувачі освіти нашого закладу долучилися до святкування цієї славної дати.  Незабутні враження від перегляду стрічки «Пекельна хоругва або Козацьке Різдво", пізнавального відео «Незламний дух української нації»  та  вікторини «Де козаки – там і слава!»  не залишили байдужими школярів  . Радісно, що українська молодь ревно береже історичну пам'ять нашого народу і популяризує його традиції.    

«Нехай людина користується століттями, що

 минули, як матеріалом, на якому зростає

 майбутнє.»

Жан Марі Гюйо

Під таким девізом розпочався другий місяць навчання у четвертому класі, який має назву « Машина часу». Упродовж першого тижня школярі дізналися про людей, які жили в різні епохи, про життя і боротьбу українців у минулому, а ще запросили своїх друзів-школяриків відвідати музей села.Маса позитивних вражень та емоцій залишилася в пам'яті кожного маленького здобувача освіти.

Одним  із найяскравіших професійних свят усіх працівників освітньої сфери звичайно ж завжди був і залишається улюблений нами  День учителя. Багато хто називає професію вчителя особливим покликанням,  і з цим не можна не погодитися.  Учитель – це набагато ширше, набагато глибше, ніж уроки, контрольні та зошити. Учитель – той, хто тебе змінив, дав щось цінне. Цьогоріч , уже традиційно, старшокласники нашого закладу здивували своїх мудрих наставників винахідливістю - підготували цікаве та «прикольне» привітання в online режимі «Ми Вам даруємо тепло своїх сердець» - створили незабутній момент піднесеного настрою. Не забули школярі і про освітян, що уже на заслуженому відпочинку – вітальними листівками ручної роботи віншували тих, «хто людяності вчив…».

Природа не перестає дивувати нас своєю красою, а особливо восени… З метою розвитку естетичних смаків, виховання бережливого ставлення до природи вихователь   ЗДО «Веселка»  Тригуб А.В. організувала для дошкільнят  екологічну мандрівку на свіжому  повітрі «Будь природі гарним другом». Малята  мандрували шкільним фруктовим садом, милувалися строкатим різнобарв’ям осінніх квітуючих клумб , знайомилися  з правилами поведінки на природі. Після прогулянки діти створили аплікацію осіннього дерева із справжніх листочків.

Осінь – одна з найкращих пір року. А осіннє дійство – це справжня казка. І таку казку нам подарували третьокласники та вихованці дитячого садка «Веселка». Діти співали, танцювали танок з осіннім листям, читали вірші. Своєю красою  і незвичайністю вражали осінні костюми та віночки, які власноруч були виготовлені батьками. А наприкінці свята щедра осінь почастувала усіх своїм смачним врожаєм. Це було справжнє дійство несподіваних осінніх барв, багатої палітри  дитячих почуттів.

Сьогодні ми відзначаємо 80 роковини трагедії у Бабиному Яру. У зв’язку з цим у всіх класних колективах нашого закладу було проведено уроки національної пам’яті в режимі онлайн.Проводячи зустрічі та пам’ятні заходи на честь 80-річчя трагедії Бабиного Яру, ми відновлюємо історичну справедливість. Віддаємо данину пам’яті і поваги тим, хто був вбитий у Бабиному Яру, а разом із ними – всім 6 мільйонам євреїв, що загинули у Катастрофі. Віддаємо данину пам’яті й тим, хто не змовчав, не дав приховати цей страшний злочин, стерти його зі сторінок історії. Єдине, що ми можемо зробити для тих, кого вже немає – докласти максимум зусиль, щоби подібне ніколи не повторилося. Тому що найстрашніше в усіх меморіальних заходах – дивитися на старі дитячі фотографії і розуміти, що ці діти закінчили своє життя в переповненому трупами яру. Так не повинно бути ніколи, інакше люди просто втратять право називатися людьми.